Законодавче регулювання штучного інтелекта та автоматизованих систем

Штучний інтелект — це технологія, що дозволяє комп’ютерним системам виконувати завдання, які зазвичай вимагають інтелекту людини: розпізнавання мови, розуміння тексту, прийняття рішень та багато інших функцій. Штучний інтелект може бути використаний в різних галузях, включаючи медицину, фінанси, транспорт та багато інших. 

Автоматизовані системи — це  системи, що використовуються для виконання різноманітних завдань або процесів шляхом автоматичного контролю, тобто без необхідності втручання людини. Такі системи можуть бути програмними або апаратними, і вони використовуються для полегшення та оптимізації роботи в різних сферах діяльності: виробництво, транспорт, управління, медицина та багато інших. Автоматизовані системи дозволяють знижувати витрати, швидше та ефективніше виконувати завдання, а також зменшують ймовірність помилок. 

Штучний інтелект та автоматизовані системи стають все більш поширеними в нашому сучасному світі. Вони вже використовуються в різних галузях, від медицини та фінансів до транспорту та виробництва. Проте разом з розвитком цих технологій виникають питання щодо їх етичного та юридичного використання. 

Законодавче регулювання штучного інтелекту та автоматизованих систем вже почало набирати обертів. У багатьох країнах приймаються закони та регуляції, що ставлять обмеження щодо використання цих технологій, а також визначають відповідальність за їхнє недопущення. 

Одним з ключових питань є захист персональних даних в контексті використання штучного інтелекту. Закони про захист даних, такі як Загальний регламент з захисту даних (GDPR) в Європейському союзі, встановлюють правила щодо збору, зберігання та обробки особистої інформації, зокрема те, як вона може бути використана штучним інтелектом. 

Інше важливе питання — це відповідальність за дії автоматизованих систем. Чим більш складними стають технології штучного інтелекту, тим важче визначити, хто несе відповідальність за їхні дії. Деякі країни вже ввели законодавство, що визначає, які суб’єкти відповідають за шкоду, заподіяну автоматизованими системами. 

Крім того, законодавство також може встановлювати правила щодо використання штучного інтелекту в різних галузях, таких як військова справа чи медицина. Наприклад, деякі країни можуть встановлювати обмеження на використання автопілотів у повітряному транспорті або роботів-лікарів у хірургії. 

Усе це підкреслює важливість того, щоб законодавче регулювання штучного інтелекту та автоматизованих систем було адекватним і враховувало етичні та соціальні аспекти використання цих технологій. Важливо забезпечити баланс між розвитком інновацій та захистом прав та інтересів людей. 

В Україні регулювання використання штучного інтелекту наразі в основному відбувається на рівні індустрій та галузей, що використовують ці технології, а також через відповідні закони і нормативно-правові акти. Питання відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок використання штучного інтелекту, може регулюватися цивільним, кримінальним та іншими галузевими законодавством. 

Національна стратегія розвитку штучного інтелекту в Україні була затверджена Кабінетом міністрів України у 2021 році. Вона передбачає створення доступних умов для розроблення, впровадження та використання різноманітних рішень на основі штучного інтелекту, а також забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина у цій сфері.  

Також у підготовці змін до законодавства України з питань регулювання використання штучного інтелекту беруть участь спеціалізовані комісії та робочі групи, створені для цієї мети.