Юридична сила результатів поліграфа: Позиція судів

Поліграф, або детектор брехні, давно викликає інтерес як у наукових колах, так і у правовій системі. Його застосування обіцяє об’єктивно підтвердити або спростувати покази свідків, підозрюваних або обвинувачених, однак питання юридичної сили його результатів залишається спірним. У цій статті розглянемо позицію українських судів щодо використання результатів поліграфа у кримінальному та цивільному процесах.

            Що таке поліграф і його використання

Поліграф — це технічний пристрій, який реєструє фізіологічні реакції (зміни серцебиття, артеріального тиску, дихання, електричної провідності шкіри) у відповідь на запитання. Вважається, що ці реакції можуть свідчити про брехню або правду особи.

            У правовій системі України поліграф традиційно не визнається офіційним доказом, здатним самостійно визначити істину. Однак його застосовують у межах слідства або допитів для отримання додаткової інформації.

            Юридична позиція судів щодо використання результатів поліграфа

            Українські суди досі не прийняли поліграф як офіційний доказ або підтвердження фактів у справі. Основні аргументи проти його використання зводяться до таких аспектів:

            Відсутність законодавчого регулювання. 

            На сьогодні в Україні відсутній закон, який би встановлював юридичний статус результатів поліграфа. Відповідно, суди не можуть допустити їх як доказ у процесі, оскільки це порушує принципи доказування та запобігає можливості всебічного та об’єктивного розгляду справи.

            Об’єктивність та надійність. 

             Наукові дослідження та міжнародна практика засвідчують, що результати поліграфа не є беззастережно надійними. Помилки, психологічний стан особи, рівень підготовки інтерпретатора — все це впливає на достовірність результатів. Це робить їх ненадійними для використання як єдиного або вирішального доказу.

            Конституційні та процесуальні засади 

            Ст. 62 Конституції України гарантує право на захист і заборону допиту під тортурами або із застосуванням будь-яких незаконних методів. Враховуючи те, що результати поліграфа не мають статусу офіційного доказу та не регулюються законодавством, їх застосування може суперечити цим конституційним гарантіям.

            Практика судів

            Більшість судів у своїх рішеннях прямо зазначають, що результати поліграфа не можуть бути використані як доказ, а також не мають юридичної сили. Наприклад, у постанові Верховного Суду України від 2018 року підкреслюється:

            «Результати поліграфа не є офіційним доказом у кримінальному провадженні та не можуть бути підставою для прийняття судового рішення».

            Однак у деяких випадках суди можуть використовувати результати поліграфа як додатковий доказовий матеріал або для формування власної думки, але не як вирішальний аргумент.

            Перспективи та міжнародний досвід

            Міжнародна практика більш відкрито ставиться до застосування поліграфа, наприклад, у Сполучених Штатах, де його результати іноді враховуються під час допитів або у внутрішніх розслідуваннях компаній, але не є доказами у суді. У кримінальних процесах США поліграф використовується рідко і лише за згодою сторін або за рішенням суду.

            В Україні ж сучасне законодавство зосереджене на забезпеченні прав і свобод учасників процесу, тому будь-яке застосування поліграфа в суді потребує відповідного законодавчого регулювання та підтвердження його надійності.

            – На сьогодні результати поліграфа не мають офіційної юридичної сили в Україні.

            – Судова практика одностайно визнає їх недостатньо об’єктивними для використання як доказів.

            – Відсутність законодавчого регулювання та науково обґрунтованих стандартів ускладнює їх застосування.

            – Перспективи зміни цієї ситуації можливі за умови внесення відповідних законодавчих змін і проведення наукових досліджень щодо надійності поліграфа.

            Результати поліграфа в Україні наразі не мають юридичної сили і не можуть слугувати підставою для прийняття судових рішень, хоча можуть бути використані як додатковий, неофіційний доказовий матеріал. Ймовірно, у майбутньому їхній статус може змінитися за умови відповідного законодавчого врегулювання та наукового обґрунтування.