Встановлення опіки над неповнолітніми: права та обов’язки опікунів

Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб; над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, і є однією з сімейних форм влаштування таких дітей (поряд з усиновленням, влаштуванням у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу).

Згідно зі статтею 244 Сімейного кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. З питань встановлення опіки та піклування потрібно звертатися до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини або особи, яка виявила бажання стати опікуном, піклувальником.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених частинами 3,4 статті 60 Цивільного кодексу України. Опіка, піклування над дітьми встановлюється до повноліття дитини (якщо батьки померли, покинули дитину, не можуть піклуватися про дитину за станом здоров’я тощо) або на визначений термін (батьки відбувають покарання за скоєння злочину, перебувають під слідством тощо). Права та обов’язки опікуна визначені у положеннях ст. 67 ЦКУ: зокрема, опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, а опікун малолітньої особи зобов’язаний також дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного, але ні в якому разі не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою. Крім того, опікун згідно зі ст. 71 ЦКУ не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов’язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири); укладати договори щодо іншого цінного майна.

Опікун зобов’язаний дбати про збереження та використання майна підопічного виключно в його інтересах. Він за жодних обставин не отримає право власності на квартиру свого підопічного, оскільки опікун та його родичі не можуть мати будь-якої вигоди з боку особи, яку опікають: згідно з ч. 1 ст. 68 ЦКУ опікун, його дружина, чоловік та інші близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі. Відчуження ж майна можливе тільки за попередньою згодою органу опіки та піклування і за наявності для цього вагомих причин – наприклад, у випадку негайної потреби підопічного у додаткових коштах для термінового лікування (за таких обставин можна продати квартиру підопічного з одночасною купівлею іншого житла та витратити залишок коштів на лікування особи, над якою встановлено опіку).