Медіація у сімейних спорах: переваги альтернативного вирішення конфліктів

Закон України «Про медіацію» визначає медіацію як позасудову добровільну, конфіденційну, структуровану процедуру, під час якої сторони за допомогою медіатора намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

З цього можна зробити висновок, що сімейна медіація — це позасудова, добровільна, конфіденційна процедура для врегулювання або запобігання конфліктам (спорам) між членами однієї сім’ї, родини, які пов’язані кровними, шлюбними, дитячо-батьківськими стосунками, і всіма, хто перебуває або раніше перебував у родинних зв’язках.

Медіація може бути проведена до звернення до суду, під час судового провадження чи виконання рішення суду (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про медіацію»).

Сторони також можуть звертатися до медіації для врегулювання конфлікту (спору) або запобігання його виникненню у майбутньому.

Сімейна медіація працює з конфліктами, які виникають між:

• подружжям, колишнім подружжям;

• особами, які проживають разом без реєстрації шлюбу;

• батьками й дітьми;

• дідом, бабою, прабабою, прадідом та онуками, правнуками;

• братами та сестрами;

• усиновленими та усиновлювачами;

• іншими членами сім’ї та родичами.

Враховуючи те, що в більшості випадків за позовами про розірвання шлюбу слідує низка інших позовів, зокрема таких, як: про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, позбавлення батьківських прав, поділ майна тощо, необхідно знаходити найменш травматичний спосіб для розв’язання цих спорів (конфліктів).

Таку функцію виконує медіація, де нейтральна третя сторона (медіатор) допомагає сімейним парам, що перебувають у конфліктних стосунках, покращити взаємодію, прийняти вигідні та усвідомлені для кожного з них рішення, застосовуючи певну техніку ведення переговорів.

У більшості випадків під час вирішення сімейних конфліктів зачіпаються права дітей. Тому особливої уваги заслуговує проведення медіації за участю дитини, яка досягла віку, коли може висловити свою думку — наприклад, щодо постійного проживання з одним із батьків та порядку зустрічей з іншим.

У цьому випадку дитині можна пояснити прийняті батьками рішення, запевнити, що її думку поважають, що в майбутньому все буде добре; дати змогу ставити запитання, а батькам — зрозуміти думку дитини. Однак у кожному випадку обов’язково обговорюються з обома батьками переваги та можливі недоліки залучення дитини до цього процесу.

Перевагами медіації у сімейних спорах є:

– Забезпечення інтересів кожної сторони. Медіація спрямована на виявлення та задоволення інтересів обох сторін. Сімейна медіація у справах, де сторонами є подружжя, як правило, проводиться двома медіаторами різної статі для підтримання рівності та довіри. У свою чергу до обов’язків суду не належить встановлення причини виникнення конфлікту — він керується лише нормами права не враховуючи інтересів сторін.

– Економія часу. Тривалість процесу медіації залежить від того, наскільки сторони готові до діалогу. Термін проведення процедури медіації не встановлений, тому медіація може займати від декількох годин до декількох зустрічей. Якщо звернути увагу на строки розглядів спорів у суді, то такі процеси можуть тривати роками та

завершитися рішенням, яке не задовольнить жодну зі сторін.

– Ефективне виконання прийнятого рішення. У процесі медіації сторони самостійно приймають рішення, яке влаштовує обох, а отже, його буде виконано зі значно вищою ймовірністю, ніж рішення, ухвалене судом.

– Конфіденційність. Будь-яка інформація, звіти, документи, надані медіатору в процесі медіації або під час підготовки до неї, не можуть бути розголошені. До того ж без попереднього погодження зі стороною, яка надала інформацію, медіатор не має права розкривати її іншій стороні.

– Орієнтація на потреби дитини. У процедурі медіації особисті потреби дитини враховуються більше, ніж під час судового розгляду, оскільки суд розглядає справу на підставі позовних вимог, за рамки яких він не може вийти. Медіація допомагає встановити основу для спільного виховання дітей сторонами, а також захищає дітей від стресу та негативних наслідків розлучення батьків.

– Гнучкість. Сторони самостійно визначають час для процедури медіації. Стаття 49 ЦПК України визначає можливість укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

– Збереження відносин. У процесі медіації сторони досягають рішення, яке сприяє збереженню нормальних відносин в майбутньому. Саме завдяки медіації сторони можуть покращити свої відносини.